Догляд за літніми людьми з хронічним болем у Києві: коли біль стає способом життя
“У старості все болить — це нормально”. Ні. Не нормально.
Хронічний біль — не обов’язкова частина старіння. Це медичний діагноз, який має причину, механізм розвитку і, головне, піддається контролю. Понад 60% людей старше 75 років живуть із постійним болем, але лише 15% отримують адекватне лікування. Решта терплять, бо “а що вдієш”, “таблетки шкідливі”, “лікарі нічого не можуть”. У будинку для людей похилого віку “Родичі” підхід інший: догляд за літніми людьми з хронічним болем у Києві починається з визнання простого факту — біль можна і потрібно лікувати. І це працює.
За роки практики ми бачили десятки випадків, коли правильне управління болем повертало літнім людям можливість ходити, спати, спілкуватися, радіти життю. Не одужання — артроз нікуди не дінеться, грижі залишаться. Але біль перестає бути головним змістом кожного дня. Саме про це — про те, як сучасний догляд за літніми людьми з хронічним болем змінює якість життя.
Що таке хронічний біль у похилому віці
Багато хто плутає гострий і хронічний біль, вважаючи їх просто різними ступенями одного й того самого. Насправді це зовсім різні стани, і підходи до них принципово відрізняються.
Відмінність хронічного болю від гострого
Гострий біль — це сигнал тривоги. Ви порізали палець, вдарилися коліном, потягнули м’яз — біль говорить: “Увага! Пошкодження! Не чіпай, не рухай, дай загоїтися”. Він минає, коли загоюється травма. Це нормальна захисна реакція організму.
Хронічний біль працює інакше. Він триває місяцями й роками, навіть коли первинна причина усунена або загоїлася. Медики визначають хронічний біль як той, що триває понад три місяці. Але суть не в термінах. Суть у тому, що нервова система “запам’ятовує” біль, продовжує посилати больові сигнали в мозок, навіть коли пошкодження більше немає. Біль стає самостійним захворюванням, а не симптомом.
У літніх людей ситуація ускладнюється. З віком больовий поріг знижується — те, що раніше викликало легкий дискомфорт, тепер відчувається як сильний біль. Водночас розвиваються кілька хронічних захворювань, кожне з яких додає свій больовий осередок. Артроз колін плюс остеохондроз попереку плюс невралгія після герпесу — і ось уже не знайти положення, у якому нічого не болить.
Основні джерела хронічного болю у літніх людей
Причини постійного болю у людей старшого віку можна поділити на кілька великих груп, і у кожної — свої особливості прояву й лікування.
Захворювання суглобів і хребта посідають перше місце серед причин хронічного болю. Остеоартроз діагностують у 70% людей старше 65 років. Хрящі суглобів зношуються, стоншуються, кістки починаютьtertися одна об одну — кожен рух відгукується болем. Найчастіше страждають коліна, кульшові суглоби, поперек, шия. Ревматоїдний артрит, хоч і трапляється рідше, дає інтенсивніший біль, особливо вранці — характерна скутість, яка минає лише через годину-дві після підйому. Остеохондроз і грижі міжхребцевих дисків здавлюють нервові корінці, викликаючи простріли в спині, ногах, руках. Компресійні переломи хребців при остеопорозі можуть траплятися навіть від невеликого навантаження і давати тривалий біль у спині.
Нейропатичні болі виникають при пошкодженні самих нервів. Це особливий тип болю — пекучий, стріляючий, з відчуттям “повзання мурашок” або оніміння. Постгерпетична невралгія розвивається після оперізувального лишаю і може тривати місяцями, причому біль не знімається звичайними анальгетиками. Діабетична полінейропатія уражає нерви ніг, викликаючи печіння в стопах, яке посилюється вночі. Наслідки інсульту іноді включають центральний біль — коли пошкодження мозку призводить до спотвореного сприйняття сигналів від тіла.
Інші причини хронічного болю включають онкологічні захворювання — як саму пухлину, так і наслідки хіміотерапії. Судинні порушення призводять до ішемії тканин, болю при ходьбі. Старі травми, які неправильно загоїлися десятиліття тому, у похилому віці починають нагадувати про себе постійним болем.
Важливо розуміти: у більшості випадків у літньої людини не одна причина болю, а комбінація кількох. Це ускладнює діагностику й вимагає індивідуального підходу до лікування.
Чому хронічний біль не можна терпіти
Поширене переконання “біль треба терпіти, таблетки шкідливі” — одна з найнебезпечніших хиб щодо здоров’я літніх людей. Нелікований хронічний біль руйнує організм на всіх рівнях.
Медичні наслідки нелікованого болю
Коли організм постійно перебуває в стані болю, вмикаються механізми хронічного стресу, які зачіпають усі системи органів.
Вплив на серцево-судинну та інші системи проявляється швидко й жорстко. Постійний біль тримає організм у стані тривоги, що призводить до стабільного підвищення артеріального тиску. У літніх гіпертоніків це збільшує ризик інфаркту та інсульту. Біль порушує сон — людина прокидається по кілька разів за ніч, не може знайти зручне положення, вранці встає розбитою. Хронічне недосипання веде до денної втоми, дратівливості, зниження концентрації уваги. Апетит падає — коли все болить, не до їжі. Починається втрата ваги, дефіцит поживних речовин, слабкість. Імунітет слабшає, людина стає вразливою до інфекцій.
У нашій практиці був характерний випадок: жінка 82 років із важким артрозом колінних суглобів. Біль посилювався при ходьбі, тому вона перестала виходити на прогулянки, потім — вставати без крайньої потреби. Через три місяці такого режиму м’язи ніг атрофувалися настільки, що ходити стало ще важче й болючіше. Коло замкнулося. Коли вона надійшла до нашого будинку для літніх людей у Києві, знадобилася тривала реабілітація, щоб повернути м’язам хоч якийсь тонус.
Психологічні наслідки хронічного болю не менш руйнівні, ніж фізичні. Близько 80% літніх людей із постійним болем страждають від депресії. Це не “поганий настрій”, а клінічна депресія — стан, коли людина втрачає інтерес до життя, не бачить сенсу вставати з ліжка, відмовляється від їжі й спілкування. Розвивається тривожність, особливо страх руху — кінезофобія. Людина боїться зробити зайвий рух, бо знає: буде боляче. Соціальна ізоляція — природний наслідок. Навіщо йти в гості, якщо кожен крок дається через біль? Навіщо спілкуватися, коли вся увага зосереджена на болі?
Когнітивні функції теж страждають. Постійний біль “з’їдає” ресурси мозку, які могли б іти на пам’ять, увагу, мислення. Літні люди з хронічним болем швидше втрачають когнітивні здібності. З’являється почуття безпорадності — “я нічого не можу з цим вдіяти”, втрата контролю над власним життям, відчуття, що ти тягар для близьких.
“Просто потерпи” — чому ця порада небезпечна
Фраза “у старості все болить, це нормально” лунає з вуст рідних, знайомих, іноді навіть лікарів. Це не просто неправильно — це шкідливо. Давайте розберемо чому.
Сучасна медична позиція однозначна: хронічний біль — це захворювання, яке піддається лікуванню. Всесвітня організація охорони здоров’я включила управління болем до списку базових прав людини. Існують ефективні методи контролю болю — медикаментозні й немедикаментозні. Терпіти біль не тільки не потрібно, а й небезпечно.
Наслідки стоїцизму накопичуються непомітно. Організм адаптується до постійного болю, але це не означає, що він стає менш шкідливим. Просто людина звикає жити в режимі хронічного стресу, не розуміючи, що це підточує здоров’я. Ускладнення розвиваються повільно, але невблаганно: гіпертонія, безсоння, депресія, атрофія м’язів, втрата ваги, зниження імунітету.
Роль сім’ї в цій ситуації критична. Близькі не завжди розуміють масштаб страждань літньої людини. Бабуся не скаржиться, значить, не так уже й болить? Насправді, вона просто втомилася повторювати. Або боїться “отруїтися таблетками”, бо хтось сказав, що анальгетики шкідливі. А рідні не наполягають на лікуванні, бо “ну а що тут вдієш, вік”. Професійний догляд за літніми людьми з хронічним болем у Києві в умовах пансіонату якраз і вирішує цю проблему — тут біль не ігнорують, а цілеспрямовано контролюють.
Як влаштований догляд за літніми людьми з хронічним болем у “Родичі”
Управління хронічним болем — це не просто жменя знеболювальних таблеток тричі на день. Це комплексна програма, в якій медикаменти — лише одна частина. Не менш важливі фізіотерапія, психологічна підтримка, створення безпечного середовища, правильне харчування. У будинку для літніх людей “Родичі” ми вибудовуємо систему догляду, де кожен елемент працює на одну мету: дати людині можливість жити з мінімальним болем.
Медична оцінка та індивідуальний план
Все починається з детального обстеження. Не можна просто призначити “щось від болю” — потрібно зрозуміти, звідки він береться, якого характеру, наскільки інтенсивний, що його посилює або полегшує.
Первинний огляд проводить наш терапевт спільно з медсестрою. Ми запитуємо: де саме болить? Опишіть характер болю — тупий, гострий, пекучий, нудний, стріляючий? За шкалою від 0 до 10, де 10 — нестерпний біль, на скільки ви оцінюєте свій біль зараз? Що посилює біль — рух, спокій, певне положення тіла, пора доби? Що допомагає — тепло, холод, спокій, рух? Збираємо повну історію захворювань: коли почався біль, що передувало, які діагнози вже поставлені, яке лікування проводилося, що допомагало, що ні. Оцінюємо, наскільки біль обмежує функції: чи може людина самостійно ходити, одягатися, їсти, які дії викликають найбільший біль.
Аналізуємо всі препарати, які людина приймає зараз — часто набирається 8-10 найменувань на різні хвороби. Потрібно перевірити сумісність, чи немає дублювання, чи правильні дозування з урахуванням віку й функції нирок. Психологічний стан теж оцінюємо обов’язково — чи є ознаки депресії, тривожності, як людина спить, чи зберігся інтерес до життя.
Розробка плану управління болем — наступний крок. Одразу обмовляємо реалістичну мету: повне усунення болю часто неможливе, особливо при артрозі чи остеохондрозі. Але ми можемо знизити інтенсивність до прийнятного рівня — коли біль не заважає спати, рухатися, спілкуватися, радіти життю. Підбираємо комбінацію методів: знеболювальні препарати, фізіотерапія, масаж, лікувальна фізкультура, психологічна робота, організація безпечного середовища. Все суворо індивідуально, з урахуванням віку, супутніх захворювань, протипоказань.
План не статичний. Раз на тиждень терапевт проводить огляд, оцінюємо ефективність: чи стало краще, чи з’явилися побічні ефекти, чи потрібне коригування. Якщо схема не працює — міняємо. Якщо працює, але недостатньо — посилюємо. Мета — знайти оптимальне поєднання методів саме для цієї людини.
Медикаментозне знеболення
У лікуванні хронічного болю ми дотримуємося трьохступеневої схеми, рекомендованої Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Це міжнародний стандарт, який дозволяє контролювати біль будь-якої інтенсивності.
Ступінь перший застосовується при легкому або помірному болі. Призначаємо нестероїдні протизапальні препарати — вони знімають запалення й знеболюють. Добре працюють при артрозі, артриті, болю в спині. Але у літніх людей з ними треба бути обережними: ці препарати подразнюють шлунок, можуть викликати виразку або кровотечу, особливо при тривалому прийомі. Тому використовуємо захищені форми, мінімальні ефективні дози, контролюємо стан шлунка.
Ступінь другий потрібен, коли біль помірний або сильний, і прості анальгетики вже не справляються. Додаємо слабкі опіоїди — препарати, які діють на центральну нервову систему, блокуючи передачу больових сигналів. Вони ефективніші, але вимагають ретельнішого контролю: можуть викликати сонливість, запори, запаморочення. У літніх людей ці побічні ефекти виражені сильніше, тому починаємо з мінімальних доз, поступово підвищуючи до ефективної.
Ступінь третій використовується при дуже сильному болі, який не купірується препаратами перших двох ступенів. Це буває при онкологічному болі, важких формах невралгії, після серйозних травм. Застосовуємо сильні опіоїдні анальгетики. Страх “звикання” часто заважає адекватному знеболенню, але правда в тому, що при правильному застосуванні під контролем лікаря ризик залежності мінімальний. А ось користь величезна — людина перестає мучитися.
Особливості призначення літнім людям вимагають особливої уваги. Ми завжди починаємо з мінімальних доз і повільно підвищуємо — це золоте правило геронтології. З віком функція нирок і печінки знижується, препарати виводяться повільніше, накопичуються в організмі. Те, що молодій людині можна дати одразу, літній потрібно вводити поступово. Обов’язково враховуємо взаємодію з іншими ліками, які людина приймає від тиску, діабету, серцевих хвороб. Деякі комбінації небезпечні.
Профілактика побічних ефектів — окреме завдання. Опіоїди викликають запори майже у всіх літніх — призначаємо проносні профілактично. НПЗП подразнюють шлунок — додаємо препарати, що захищають слизову. Стежимо за запамороченням, особливо вранці при вставанні — ризик падінь.
Роль медсестер у медикаментозному знеболенні неможливо переоцінити. Вони стежать, щоб ліки приймалися суворо за графіком — це критично для підтримання стабільної концентрації препарату в крові. Пропустив прийом — біль повернувся, починай спочатку. Контролюють ефективність: щодня запитують, як спалося, наскільки сильний біль вранці, вдень, увечері. Ведуть щоденник болю, де фіксують показники — це дає лікарю картину динаміки. За необхідності роблять ін’єкції або ставлять крапельниці, якщо пероральний прийом неможливий або недостатньо ефективний.
Немедикаментозні методи управління болем
Таблетки — важлива частина лікування, але не єдина. Іноді немедикаментозні методи дають ефект, порівнянний із ліками, а в комбінації працюють ще краще.
Фізіотерапія включає кілька напрямків. Масаж покращує кровообіг у тканинах, розслаблює м’язи в спазмі, знімає напругу. При артрозі й остеохондрозі це дає помітне полегшення. Теплові процедури — парафінотерапія, теплі компреси — знімають біль у суглобах, особливо добрі при артриті. Лікувальна фізкультура здається парадоксом: болить — і треба рухатися? Але це працює. Правильно підібрані вправи зміцнюють м’язи навколо хворого суглоба, покращують рухливість, знижують навантаження на хрящ. Головне — робити регулярно й під контролем фахівця. Вправи на розтяжку знімають м’язову напругу, яка часто посилює біль у спині й шиї.
Психологічні методи працюють із тим, як мозок сприймає біль. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає змінити ставлення до болю — не “я нічого не можу”, а “я можу контролювати своє життя навіть із болем”. Техніки релаксації — прогресивна м’язова релаксація, візуалізація — вчать знижувати м’язову напругу, яка посилює біль. Дихальні вправи допомагають заспокоїтися, переключити увагу з болю. Відволікання уваги через дозвілля — один із найефективніших методів. Коли людина захоплена настільною грою, дивиться улюблений фільм, займається арт-терапією, біль відходить на другий план. Не зникає повністю, але перестає бути центром уваги.
Створення безпечного середовища особливо важливе для людей із болями в суглобах і спині. Функціональні ліжка дозволяють регулювати положення — підняти узголів’я, підкласти під ноги, знайти позу, в якій менше болить. Ортопедичні матраци правильно розподіляють навантаження на хребет. Поручні в коридорах і санвузлах, палиці, ходунки — все, що допомагає рухатися з меншим болем і без ризику впасти. Комфортні меблі з правильною висотою — щоб вставати й сідати було легше.
Харчування при хронічному болі
Те, що ми їмо, впливає на запалення в організмі, а значить, і на біль. Правильне харчування не замінить ліків, але може значно посилити їхній ефект.
Протизапальна дієта будується на продуктах, які знижують запалення. Продукти, багаті омега-3 жирними кислотами — жирна риба, лляна олія, горіхи — доведено зменшують запальні процеси в суглобах. Достатня кількість білка необхідна для підтримки м’язової маси, яка захищає суглоби. Вітаміни групи B беруть участь у роботі нервової системи, особливо важливі при нейропатичному болі. Контроль ваги критичний для людей з артрозом: кожен зайвий кілограм — це додаткове навантаження на коліна й кульшові суглоби, посилення болю.
У нашому пансіонаті харчування організовано 4-5 разів на день, меню складене з урахуванням рекомендацій гастроентеролога, нутриціолога й дієтолога. Ми стежимо, щоб раціон був не тільки корисним, а й смачним — інакше літні люди просто відмовляються їсти.
Психологічна підтримка
Хронічний біль руйнує не тільки тіло, а й психіку. Людина почувається безпорадною, втрачає надію на поліпшення, замикається в собі. У таких станах навіть найкраще медикаментозне лікування працює погано — відомо, що депресія посилює сприйняття болю.
У будинку для літніх людей “Родичі” з постояльцями працює психолог. Основне завдання — допомогти прийняти ситуацію й навчитися жити з болем, не дозволяючи йому керувати життям. Ми вчимо техніками управління стресом, працюємо над самооцінкою, допомагаємо впоратися з почуттям провини за те, що “став тягарем”. Групова терапія теж ефективна — коли бачиш, що інші справляються зі схожими проблемами, з’являється віра у власні сили.
Дозвіллєві активності — не розвага, а частина лікування. Арт-терапія, музикотерапія, садотерапія, перегляд улюблених фільмів, настільні ігри — все це переключає увагу, дає позитивні емоції, знижує рівень стресу. Спілкування з однолітками безцінне. Літні люди розуміють одне одного без слів, можуть поговорити про свої хвороби без страху здатися слабким або надокучливим.
Коли сім’я не може забезпечити потрібний рівень догляду
Є ситуації, коли домашній догляд за літньою людиною з хронічним болем стає неможливим або небезпечним. І це не питання любові чи турботи — це питання ресурсів, знань, фізичних можливостей.
Біль не контролюється домашніми засобами — випробувані всі анальгетики з аптеки, але полегшення немає. Потрібен лікар, який підбере правильну комбінацію препаратів, можливо, сильніших, що вимагають рецепта й контролю. Постійна необхідність у медичних процедурах — ін’єкції, крапельниці, фізіотерапія — вдома це організувати складно. Ризик передозування або неправильного прийому ліків — у літньої людини 8-10 препаратів, вона плутає, що коли приймати, пропускає прийоми або, навпаки, приймає подвійну дозу.
Депресія, апатія, відмова від їжі — ознаки того, що біль уже зруйнував психіку, потрібна допомога психолога й психіатра. Виснаження доглядаючого родича — це серйозний сигнал. Коли дочка або син працює весь день, потім приїжджає до літньої матері, допомагає з гігієною, готує, дає ліки, а вночі не спить, бо мати стогне від болю й кличе кожні дві години — це нестерпно. Людина вигорає, втрачає здоров’я, руйнується її власне життя.
Реальність домашнього догляду така: складно забезпечити цілодобовий контроль за станом, немає доступу до фізіотерапії, масажу, ЛФК — усього, що полегшує біль. Сім’я не має медичної освіти, не знає, як правильно підбирати дози, що робити при побічних ефектах. Психологічне навантаження на всіх учасників величезне — і на хворого, який почувається тягарем, і на родичів, які розриваються між почуттям обов’язку й власними потребами.
Професійний догляд за літніми людьми з хронічним болем у Києві в умовах пансіонату вирішує всі ці проблеми. Цілодобове медичне спостереження, правильне знеболення, реабілітація, психологічна підтримка, безпечне середовище — все, що потрібно для гідного життя з мінімальним болем.
Три філії “Родичі”: де отримати допомогу
Будинок для людей похилого віку “Родичі” працює в трьох локаціях у Києві та Київській області, кожна з яких являє собою окремий будинок із доглянутою територією та адаптованим безпечним середовищем.
Наші адреси:
- Київ, Гроденська 24
- вул. Героїв Космосу, 27, Вишеньки, Київська область
- 76-а Садова вулиця, 4, Київ
У кожній філії створені умови з урахуванням особливостей захворювань літніх людей. Протиковзні поверхні, поручні вздовж коридорів і в санвузлах, вимикачі та кнопки виклику персоналу розташовані в зручних місцях — до них можна дістатися навіть із ліжка. Кімнати різного рівня комфорту: від 2-3 місних до одномісних VIP-номерів. Кожен може обрати варіант за своїми можливостями й уподобаннями.
Ми приймаємо пацієнтів з усіма видами хронічного болю: артроз, остеохондроз, невралгії, наслідки інсульту, онкологічний біль, будь-які інші стани, що потребують постійного знеболення та догляду. Для пацієнтів з Альцгеймером, деменцією, наслідками інсульту розроблені окремі доглядові програми, бо не можна людину з психічними розладами лікувати за тією самою програмою, що й після інфаркту.
Наша команда: у штаті на сьогодні 8 осіб плюс психолог. Медсестри, доглядальниці та лікарі. Вузькопрофільні фахівці приїжджають за запитом, огляд терапевтом проводиться раз на тиждень. Є цілодобове спостереження для забезпечення безпеки всіх літніх постояльців.
Режим роботи: з 9:00 до 21:00, вихідні — неділя та понеділок. У цей час можна зателефонувати за номером +38 073 673 73 93, щоб уточнити деталі, домовитися про гостьовий візит або записатися на в’їзд.
Як оформити близького в будинок для літніх людей “Родичі”?
Процес оформлення максимально спрощений, бо ми розуміємо: звертаючись до нас, сім’ї перебувають у непростій ситуації, і зайві складнощі їм не потрібні.
Крок перший: зв’яжіться з нами за телефоном +38 073 673 73 93. Менеджер розпитає про стан вашого родича, характер та інтенсивність болю, супутні захворювання, уточнить наявність вільних місць у філії, що вас цікавить. Працюємо з 9:00 до 21:00, вихідні — неділя та понеділок.
Крок другий: домовтеся про гостьовий візит. Ми наполегливо рекомендуємо приїхати й на власні очі подивитися, де житиме ваша близька людина. Огляньте кімнати, територію, познайомтеся з персоналом, поспілкуйтеся з постояльцями. Це знімає тривогу й дає реальне уявлення про умови.
Крок третій: підготуйте документи. Для оформлення знадобляться паспорт постояльця, ідентифікаційний код (ІПН), медична картка або результати обстежень стану здоров’я. Бажано, щоб аналізи були не старші півроку, а краще — за останній місяць. Ще краще зібрати максимум документів, щоб була зрозуміла динаміка розвитку хвороби. Якщо є виписки від лікарів із діагнозами й призначеннями — візьміть усі.
Крок четвертий: домовтеся про день в’їзду. Напередодні привезіть документи для оформлення, щоб наступного дня не томити очікуванням близького. Ми все підготуємо заздалегідь.
Крок п’ятий: проведіть оплату згідно з обраним тарифом. Можна оплачувати помісячно.
Крок шостий: в’їзд. Допоможіть родичу облаштуватися, познайомте із сусідами по кімнаті, якщо це не одномісний номер, покажіть територію — де їдальня, де зона відпочинку. Перші дні наш персонал буде особливо уважно стежити за адаптацією.
Зазвичай весь процес оформлення займає 1-2 дні — залежно від того, наскільки швидко зберете документи. У виняткових випадках, коли потрібна термінова допомога, ми можемо прийняти постояльця в терміновому порядку. Але це радше виняток, ніж правило — нам важливо все правильно оформити й підготувати. Якщо потрібна допомога з транспортуванням — ми можемо організувати трансфер до нашого будинку для літніх людей.
Часті запитання про догляд за літніми людьми з болями
Чи можна повністю позбутися хронічного болю?
У більшості випадків — ні, якщо йдеться про дегенеративні захворювання на кшталт артрозу чи остеохондрозу. Але можна знизити інтенсивність болю до рівня, при якому він не заважає жити. Наша мета — не обіцяти чуда, а дати реальне полегшення.
Як часто коригується схема знеболення?
Терапевт оглядає кожного постояльця мінімум раз на тиждень. Якщо схема працює — продовжуємо. Якщо ефект недостатній або з’явилися побічні ефекти — коригуємо дози або міняємо препарати. Схема завжди гнучка й підлаштовується під поточний стан.
Чи є ризик звикання до знеболювальних?
При правильному застосуванні під контролем лікаря ризик залежності мінімальний. Ми не даємо препарати “на вимогу”, а суворо за графіком, у вивірених дозах. Це запобігає як передозуванню, так і розвитку залежності.
Чи можна продовжувати спостереження у свого лікаря?
Так, ми можемо організувати візити вашого лікаря або фахівця, якому ви довіряєте. Просто попередьте нас завчасно, ми узгодимо час візиту. Також лікар може давати рекомендації віддалено, а наш терапевт їх виконуватиме.
Яке дозвілля передбачене для людей з обмеженою рухливістю?
Настільні ігри, книги, спільний перегляд улюблених старих фільмів і новинок, прослуховування музики, арт-терапія, музичні вечори та міні-постановки, садотерапія — все, чим можна займатися сидячи або з мінімальним рухом. Головне — відвернутися від болю й отримати позитивні емоції.
Як часто можна відвідувати родича?
Відвідування не обмежені. Приїжджайте, коли зручно (з урахуванням режиму дня пансіонату). Багато родичів відвідують близьких по вихідних, проводять разом кілька годин, гуляють територією.
Що робити, якщо знеболювальні не допомагають?
Це якраз той випадок, коли потрібен лікар, який перегляне схему лікування. Можливо, потрібні препарати іншої групи, збільшення дози, додавання допоміжних засобів. Ми не залишаємо людину мучитися — якщо одне не працює, пробуємо інше, поки не знайдемо те, що дає полегшення.
Три місяці тому до нашого будинку для літніх людей надійшов чоловік 78 років із важким остеохондрозом і компресійними переломами хребців. Біль був настільки сильним, що він не міг встати з ліжка, відмовлявся від їжі, майже не спав. Родичі перепробували все, що могли вдома, але нічого не допомагало.
Сьогодні він гуляє територією з тростиною, бере участь у садотерапії, жартує із сусідами, чекає онуків у гості. Біль нікуди не подівся повністю — хребет залишився хворим. Але він під контролем. Він приймає правильно підібрану комбінацію препаратів, проходить фізіотерапію, працює з психологом. І найголовніше — він знову живе, а не просто існує в очікуванні наступного нападу болю.
Догляд за літніми людьми з хронічним болем у Києві в будинку для літніх людей “Родичі” — це про такі зміни. Не про чудесне одужання, а про повернення якості життя. Якщо ваша близька людина страждає від постійного болю, якщо домашні методи більше не працюють, якщо ви бачите, як біль руйнує її фізично й морально — зателефонуйте нам. Не відкладайте, бо кожен день із неконтрольованим болем — це втрачений день життя.
Телефон: +38 073 673 73 93
Працюємо з 9:00 до 21:00
Ми не обіцяємо, що буде легко. Але обіцяємо, що робитимемо все можливе, щоб вашій близькій людині стало краще. Бо вони на це заслуговують.
